Цитологія круглоклітинних пухлин у собак

Вступ

Круглоклітинні пухлини — це різноманітні новоутворення, які часто трапляються в ветеринарній практиці, особливо в собак. До цієї категорії належать трансмісивні венеричні пухлини (ТВП), лімфоми, тучноклітинні пухлини, плазмоцитарні пухлини й гістіоцитоми. Мікроскопічне дослідження свідчить, що ці пухлини характеризуються округлою формою клітин, проте кожна з них має специфічні цитологічні й клінічні особливості. Ця стаття є коротким посібником для ветеринарних лікарів загальної практики: на що звертати увагу під час первинного обстеження, які симптоми є оманливими й можуть призвести до помилкового діагнозу.

Трансмісивна венерична пухлина (ТВП)

ТВП — це унікальний тип заразного раку, що уражає собак і передається через прямий контакт, зазвичай під час в’язки. Переважно уражає зовнішні статеві органи, але може з’являтися й екстрагенітально. Клітини ТВП мають характерні цитоплазматичні вакуолі — чіткі, крапкоподібні й часто описуються як «нитка з перлин» (рис. 1). 

Лімфома

Лімфома в собак є поширеним захворюванням, а попередній діагноз можна поставити, ґрунтуючись на клінічному огляді (рис. 2), однак рекомендується підтвердити діагноз, оскільки так можна буде надати власнику точну інформацію щодо лікування і прогнозу. У цитологічних звітах її часто описують як середньоклітинну лімфому, середньо- / великоклітинну лімфому або великоклітинну лімфому. Ці терміни можуть створювати хибне уявлення, ніби «великоклітинна лімфома» є окремим видом захворювання, хоча насправді, згідно з класифікацією ВООЗ [1] є понад 30 типів лімфом. Багато з них можуть попередньо діагностувати як великоклітинну лімфому, однак клінічні прояви й точний імунний фенотип можуть значно відрізнятися (від повільно прогресуючих до агресивних форм), що впливає й на прогноз. У цій статті розглянуто кілька типів лімфом із характерними цитологічними особливостями, які можна розпізнати без проведення додаткових досліджень. Розуміння цих особливостей дає змогу сформувати попереднє уявлення про можливий діагноз і прогноз, проте остаточну класифікацію і діагноз лімфоми в собак можна встановити лише на основі поєднання цитології, гістопатології, імуногістохімії та сучасних молекулярних методів дослідження (наприклад, проточної цитометрії). 

• Середньо- / великоклітинна лімфома. Цей тип лімфоми здебільшого складається з лімфоцитів середнього або великого розміру (у 2–3 рази більших за еритроцити). Цей діагноз лімфоми є найпоширенішим у цитологічних звітах. Зазвичай великі неопластичні лімфоцити мають високий ядерно-цитоплазматичний індекс (співвідношення ядра до цитоплазми, N:C) і невелику кількість базофільної цитоплазми (рис. 3). Залежно від клінічної картини й імунофенотипу, лімфому класифікують як дифузну B-великоклітинну лімфому (DLBCL) або периферичну T-клітинну лімфому, неуточнену (ПТКЛ-НУ). 
• Дифузна B-великоклітинна лімфома (DLBCL) — найпоширеніша форма лімфоми в собак, що зазвичай уражає тварин середнього та старшого віку. Середній вік початку захворювання становить близько 7–9 років. Деякі породи, зокрема золотисті ретривери, лабрадори-ретривери, бернські зенненхунди й німецькі вівчарки, мають підвищений ризик. Собаки з лімфомою зазвичай мають генералізовану лімфаденопатію. Середня тривалість життя становить близько 300–500 днів [2].
• Периферична T-клітинна лімфома, неуточнена (ПТКЛ-НУ) становить близько 15% усіх випадків лімфоми в собак. Частіше трапляється в собак породи боксер середнього віку, й у самців спостерігається трохи частіше. Захворювання часто вражає медіастинальні лімфатичні вузли й може супроводжуватися гіперкальціємією. На жаль, ПТКЛ-НУ має несприятливий прогноз: середня тривалість життя становить близько 158 днів [2]. 

З огляду на цитологічну подібність і відмінності в прогнозі між DLBCL і ПТКЛ-НУ, настійно рекомендовано підтвердити діагноз за допомогою проточної цитометрії або гістопатології з імуногістохімією. 

• Т-клітинна лімфома (ТКЛ) — це дрібно- / середньоклітинна лімфома з кращим прогнозом, ніж інші. Цитологічно вона часто має вигляд ручного дзеркальця або пуголовка (рис. 4). Однак для підтвердження діагнозу необхідна проточна цитометрія, оскільки клітини ТКЛ зазвичай матимуть позитивний результат на CD3, CD5, CD21 і молекули головного комплексу гістосумісності II класу (MHC II)[3]. У крові цей тип лімфоми часто проявляється лімфоцитозом. Найчастіше трапляється в золотистих ретриверів, мальтійських тер’єрів і ши-тцу. Через повільний перебіг ТКЛ має кращий прогноз: середня виживаність хворих тварин може сягати 637–760 днів [3].
•  Лімфома великих гранулярних лімфоцитів (ВГЛ):  характеризується наявністю цитотоксичних Т-клітин або природних кілерів (NK-клітин), у цитоплазмі яких містяться рожеві або пурпурові гранули з ферментами, як-от перфорин і гранзими. У собак цей тип лімфоми найчастіше уражає печінку й селезінку, хоча також може вражати шлунково-кишковий тракт або проявлятися як дисеміноване ураження. Діагноз зазвичай підтверджується за допомогою цитології, оскільки гістопатологія погано візуалізує цитоплазматичні гранули й часто помилково вказує на лімфому низького ступеня злоякісності. На агресивний характер захворювання вказує середня виживаність, яка становить лише 28 днів, попри те, що близько 75% собак на початковому етапі можуть реагувати на хімієтерапію. Позитивним прогностичним фактором є наявність за результатами цитології лімфоцитів середнього розміру(на відміну від великих) при цитології, що корелює з середньою виживаністю в понад 100 днів у деяких пацієнтів. [4].
• Лімфома маргінальної зони (ЛМЗ): МЛЗ найкраще діагностується за допомогою гістопатології, хоча цитологічною ознакою може бути наявність одного помітного ядерця. Прогноз цього типи лімфоми залежить від ураження органу. У разі ураження селезінки можливийхороший сприятливий довгостроковий прогноз після спленектомії, натомість ураження лімфатичних вузлів має такий самий агресивний перебіг, як і DLBCL. [2].

Лімфома великих гранулярних лімфоцитів

Такі варіанти є найпоширенішими пухлинами шкіри в собак, які становлять 16,8% усіх новоутворень шкіри [5]. Середній вік появи ТКП — близько 9 років. Вони можуть траплятися в собак будь-якої породи, однак певні породи мають підвищену схильність, як-от боксери, мопси, лабрадори-ретривери, золотисті ретривери й веймаранери. Зазвичай пухлини поодинокі, але можуть бути й множинними. Найчастіше локалізуються на тулубі (50%), кінцівках (40%) і голові й шиї (10%). Клінічна картина варіюється від еритематозних ділянок з алопецією чи бляшок до помітних при пальпації або візуальному огляді вузлів (рис. 5) [5].

Цитологічні ознаки 

ТКП цитологічно характеризуються центрально розташованими круглими ядрами й фіолетовими внутрішньоклітинними гранулами, які можуть різнитися за розміром і кількістю. Варто зазначити, що в клінічній практиці гранули можуть бути невидимі в разі використання водного барвника Романовського (наприклад, барвник Diff-QuikTM) (рис. 6). Інші елементи, що зазвичай асоціюються з ТКП: колагенові волокна, еозинофіли й фібробласти.

Цитологічна оцінка ступеня злоякісності 

Оцінка ступеня злоякісності пухлини ґрунтується на тому, наскільки атипово ракові клітини виглядають під мікроскопом, тож цитологічна оцінка ступеня злоякісності є важливим етапом діагностики ТКП. Загалом, чим більш атиповими є клітини, тим агресивнішим є новоутворення і тим швидше воно може рости й поширюватися. Оцінка ступеня злоякісності шкірної ТКП в собак передбачає аналіз певних критеріїв, що ґрунтуються на морфологічних характеристиках неопластичних клітин, зокрема каріомегалії, мультинуклеації, ядерного плеоморфізму й мітотичних фігур. Нещодавнє дослідження описує використання цитологічного виявлення грануляції разом із низкою критеріїв для визначення ступеня злоякісності ТКП [6]. Загалом, слабка грануляція під час цитологічного аналізу свідчить про високий ступінь злоякісності, однак якщо клітини добре гранульовані, наявність принаймні двох із наведених нижче критеріїв також може свідчити про високий ступінь злоякісності ТКП (блок 1): :

• наявність мітотичних фігур
• ядерний плеоморфізм (варіабельність форми й розміру ядер)
• двоядерність або багатоядерність клітин
• анізокаріоз — виражена варіабельність розмірів ядер (>50%)

У нещодавньому дослідженні було запропоновано новий підхід до цитологічної оцінки ступеня злоякісності  [7]. У ньому зазначено, що дослідження мазків, пофарбованих за Романовським, дозволяє враховувати додаткові чинники для визначення ступеня злоякісності, зокрема фібробласти й колагенові фібрили. Помірна або інтенсивна концентрація цих елементів свідчить про доброякісний характер пухлини, що пов’язано із тривалішою виживаністю та нижчим гістопатологічним ступенем. 

Плазмоцитома 

Плазмоцитома в собак вважається доброякісним новоутворенням, яке під час цитологічного дослідження має неприємний вигляд. Такі пухлини зазвичай трапляються в собак середнього й похилого віку, переважно на кінцівках і ділянках голови, як-от губи та краї вух. Цитологічно вони мають характерне перинуклеарне просвітлення, відоме як зона комплексу Гольджі, а також може спостерігатися двоядерність або багатоядерність клітин. Їхні ядра часто містять згрупований хроматин, що нагадує циферблат годинника або футбольний м’яч. Іноді плазматичні клітини мають рожевий обідок, так звані полум’яні клітини (рис. 7). 

Гістіоцитома 

Гістіоцитоми — це доброякісні пухлини шкіри, які найчастіше трапляються в молодих собак віком до двох років. Вони мають вигляд поодиноких, щільних, куполоподібних утворень, розташованих переважно на голові й кінцівках, часто мають виразки. Під мікроскопом ці пухлини нагадують смажене яйце, з блідо-блакитною або безбарвною цитоплазмою і невеликою кількістю мітотичних фігур (рис. 8). Гістіоцитоми часто регресують самостійно, без лікування.

Висновок

Круглоклітинні утворення у собак - це різноманітні новоутворення, що часто трапляються у ветеринарній практиці. Кожен тип має унікальні особливості, які потребують окремого підходу до діагностики й лікування. Розуміння цитологічних особливостей цих пухлин є надзвичайно важливим для ветеринарів, оскільки воно дає змогу встановити точний діагноз, визначити прогноз і розробити ефективні терапевтичні стратегії для успішного лікування собак