Взаємозв'язок між надходженням лінолевої кислоти з раціоном і бар'єрною функцією шкіри у здорових собак: пілотне дослідження

 Собаки непропорційно часто страждають на захворювання шкіри, що зумовлює значний інтерес до розробки раціонів, спрямованих на підтримку природних захисних механізмів шкіри. Лінолева кислота (ЛК) є незамінною поживною речовиною для собак і відіграє важливу роль у формуванні ліпідного компонента шкірного бар'єра. Мінімальні потреби в лінолевій кислоті були визначені переважно на основі усунення ознак її дефіциту, таких як сухість, лущення шкіри та запалення. Також було показано, що цинк (Zn) є важливим нутрієнтом для підтримання здоров'я епідермісу.

 Метою цього пілотного дослідження було з'ясувати, чи забезпечує застосування лінолевої кислоти та цинку в кількостях, що значно перевищують опубліковані мінімальні рекомендовані рівні, додаткові переваги для бар'єрної функції шкіри. Вісім собак породи лабрадор-ретривер протягом 12 тижнів отримували раціон, що містив 3,8 г/Мкал лінолевої кислоти та 21 мг/Мкал цинку, для встановлення вихідних показників у всіх тварин (базовий раціон). Після цього протягом наступних 12 тижнів собак перевели на раціон із вмістом 7,9 г/Мкал лінолевої кислоти та 50 мг/Мкал цинку (дослідний раціон).

 Якість і цілісність шкірного бар'єра оцінювали за допомогою вимірювання трансепідермальної втрати води (TEWL). Вимірювання проводили наприкінці періоду годівлі базовим раціоном, а також через 6 і 12 тижнів після переходу на дослідний раціон. Через 6 тижнів після початку годівлі дослідним раціоном показник TEWL зменшився на 8,11 г/м²/год (P < 0,001), а через 12 тижнів — на 7,52 г/м²/год (P < 0,005) порівняно з рівнем, зареєстрованим наприкінці періоду годівлі базовим раціоном (14,73 г/м²/год).
Отримані результати свідчать про покращення бар'єрної функції шкіри, що проявлялося зниженням трансепідермальної втрати води після 6 і 12 тижнів годівлі раціоном із підвищеним вмістом лінолевої кислоти та цинку.