Атопічний дерматит у собак, і що робити власнику

Вступ

Атопічний дерматит собак (АДС) — це багатофакторне хронічне захворювання, яке вимагає від ветеринарного лікаря не лише тривалого догляду за собакою, але й встановлення та підтримки хороших стосунків із власником. На відміну від деяких інших хронічних захворювань, немає справжнього консенсусу щодо найкращої програми моніторингу АДС, але підтримка постійного контакту з пацієнтами та їх власниками є важливою для забезпечення ефективності, можливості реалізації та безпеки різних варіантів лікування. Це стає можливим лише за умови, що власник повністю проінформований і залучений у процес терапії. Таким чином, якісне спілкування є наріжним каменем тривалого лікування, оскільки АДС може негативно вплинути на якість життя як власника, так і тварини(1,2). Нещодавнє масштабне опитування власників собак із АДС (неопубліковані дані автора, 2013) продемонструвало, що власники часто не знають про цю хворобу (наприклад, лише 4% освідомлювали, що АДС є тривалою хворобою), а також те, що часто існують недоліки терапевтичних рішень, запропонованих клініцистом (наприклад, лише 15 % застосовували елімінаційну дієту, а лише 6 % — циклоспорин). Першим і найбільш важливим кроком при АДС є встановлення діагнозу та формування у власників розуміння його хронічного характеру перед початком тривалого процесу моніторингу стану шкіри. Однак існує багато потенційних труднощів; одне дослідження показало, що існує сім фундаментальних помилок, яких слід уникати під час тривалого лікування хронічних дерматологічних випадків (таблиця 1) (3). У цьому короткому документі представлені деякі ключові заходи, які можна легко включити в щоденну практику, щоб гарантувати, що власник собаки з атопічним дерматитом буде повністю залучений у процес терапії і буде більш обізнаним.

Перші кроки: підготовка

Атопічний дерматит є реальною можливістю для ветеринарних лікарів у медичному, технічному та міжособистісному аспектах оволодіти різними терапевтичними навичками й,відповідно, ефективно спілкуватися з власниками. Однак для цього важливо добре розуміти перебіг захворювання. З цією метою клініцист повинен бути в курсі актуальних публікацій у наукових журналах і на вебсайтах наприклад, www.icada.org), де публікуються результати досліджень на основі фактичних даних (4), а також мати доступ до відповідного обладнання для дерматологічних досліджень, включно з якісним мікроскопом і отоскопом. Корисними матеріалами для використання під час консультації є контрольні списки та метафоричні діаграми (5-7). Також доцільними можуть бути додаткові комунікаційні ресурси, такі як інформаційні веб-сайти. Однак слід зауважити, що більшість сайтів про атопічний дерматит у собак 
або занадто технічні, або орієнтовані на продукт або послугу, тому для клініки може бути корисним мати власну веб-сторінку чи блог, розроблений спеціально для власників собак 
з атопічним дерматитом. Крім того, контрольні консультації завжди повинен проводити один і той самий ветеринарний лікар, а клініці необхідно мати перевіреного спеціаліста для 
направлення у важких випадках.

Процес консультації

Окремі елементи є ключовими для забезпечення якісного спілкування з клієнтами, а отже вкрай важливо, щоб у клініці був відповідний протокол ведення дерматологічних випадків 
(табл. 2). Перша консультація не повинна бути надто тривалою, оскільки, як правило, це може бути непродуктивно. Коротші консультації є ефективнішими, тому слід зосереджуватися лише на кількох ключових моментах. Насамперед, клініцист повинен повністю з’ясувати всі аспекти поточної або попередньої терапії. Також йому слід звернути увагу на очікування власника і ступінь його мотивації, або ставлення до лікування. Необхідно також надати пояснення (а за потреби ще й продемонструвати) щодо будь-якого призначеного препарату та чітко пояснити його призначення. Так, наприклад, якщо у собаки з уже діагностованим атопічним дерматитом спостерігається загострення зовнішнього отиту та пододерматиту, зумовленого Malassezia, під час консультації слід зосередитися саме на Malassezia, місцевому догляді за вухами та можливих варіантах лікування. Слід уникати тривалих пояснень щодо алергії, імунної реакції чи шкірного бар’єру. Натомість варто подавати інформацію просто й зрозуміло, а також призначити дату наступного візиту, під час якого за потреби можна буде обговорити інші аспекти. Подальші консультації мають бути структуровані за тим самим принципом. Для підтримання позитивних взаємин із клієнтом і забезпечення безперервності лікування доцільно здійснити телефонний або відеодзвінок протягом 48 годин після першої консультації. Це дозволить клініцисту оцінити ефективність лікування, переносимість і наявність можливих побічних ефектів (Рис. 1). Фізичний огляд через 2–3 тижні не лише дає змогу провести повторний клінічний огляд (включно зі слуховими та цитологічними перевірками), але й продовжити обговорення лікування та логічне планування майбутньої терапії. Використання шкали якості життя (8) може суттєво допомогти при виборі терапії, зокрема шляхом визначення пріоритетних чинників (табл. 3). Інформація слід надавати поетапно; на кожній консультації потрібно наголошувати лише на необхідних моментах для розуміння лікування.

Фізичний огляд через 2–3 тижні не лише дає змогу провести повторний клінічний огляд (включно зі слуховими та цитологічними перевірками), але й продовжити обговорення лікування та логічне планування майбутньої терапії. Використання шкали якості життя (8) може суттєво допомогти при виборі терапії, зокрема шляхом визначення пріоритетних чинників (табл. 3). Інформація слід надавати поетапно; на кожній консультації потрібно наголошувати лише на необхідних моментах для розуміння лікування.

Поза консультацією

Як зазначалося вище, шкала якості життя є важливим допоміжним інструментом для проведення подальшого спостереження (6,8). Її можна використовувати онлайн, під час відеоконсультації або навіть за допомогою додатку на смартфоні. Останній є найкращим варіантом, оскільки такі методи, як діаграми уражень або шкала свербежу, на думку автора, є неефективними. Також важливо підтримувати зв’язок, а для серйозних випадків можуть бути корисними групові зустрічі з власниками. «Договори про догляд», які допомагають при моніторингу хронічних захворювань, є корисними для собак з АДС, а фінансове планування з місячним розподілом витрат може зацікавити власника, сприятиме ранньому виявленню ускладнень або загострень, та допоможе уникнути втрати регулярних обстежень для відповідного клінічного випадку.

Висновок

При лікуванні атопічного дерматиту у собак надмірно тривалі консультації та залежність від зовнішніх ресурсів можуть бути непродуктивними. Набагато ефективніше, коли ветеринарний лікар проявляє співчуття до точки зору власника. Це має поєднуватися з глибоким розумінням хвороби, готовністю запропонувати відповідні варіанти лікування та обґрунтованим використанням заходів, що допомагають власникові усвідомити численні наслідки цього складного захворювання.