Вступ

Новий клас ектопаразитицидів — ізоксазоліни — вперше був випущений у Канаді у 2014 році. Афоксоланер і флураланер у таблетованій формі спочатку були ліцензовані лише для лікування бліх і кліщів у собак. Незабаром з’явилися повідомлення про їхню потенційну ефективність проти інших ектопаразитів, проте наукові докази щодо застосування ізоксазолінів для лікування інших паразитарних захворювань, таких як демодекоз у собак, були обмежені. Ситуація змінюється, і в цьому документі надається короткий огляд нового класу препаратів та їхньої ефективності проти кліщів роду Demodex у собак.

Демодекоз собак

Демодекоз спричиняється надмірним розмноженням кліщів роду Demodex і є поширеним захворюванням у ветеринарній практиці собак у всьому світі, для якого існують різноманітні діагностичні та терапевтичні підходи. Більше даних шукайте в Клінічних рекомендаціях WAVD1, де наводиться актуальна інформація щодо патофізіології, діагностики та лікування поширених дерматологічних захворювань (1). 

До недавнього часу основним препаратом, який застосовували клініцисти для лікування демодекозу собак, був івермектин, проте він не відповідав критеріям оптимальної терапії першої лінії. Ситуація змінилася з появою ізоксазолінів. Показовим є випадок Кенні — 6-місячного некастрованого самця австралійської вівчарки, у якого у вересні 2015 року діагностовано демодекоз із тяжкими дерматологічними проявами. Ураження локалізувалися переважно на морді (рис. 1), супроводжувалися вираженою вторинною бактеріальною піодермією, спричиненою метицилін-резистентним Staphylococcus pseudintermedius. Через інтенсивний свербіж Кенні був змушений постійно носити єлизаветинський комір, оскільки самотравма призвела до повної алопеції в ділянці морди та навколо очей. Хоча традиційно ремісії досягають після кількох тижнів щоденного застосування івермектину, у цьому випадку одноразова пероральна доза флураланеру забезпечила як елімінацію паразита, так і клінічне одужання. Вік пацієнта та його порода, відома чутливістю до івермектину, зробили цей випадок особливо показовим. Коли я побачив Кенні під час повторних перевірок, результати були вражаючими. На 44-й день ураження шкіри повністю зникли (рис. 2), і не залишилося сумнівів щодо ефективності та доброї переносимості препарату. У зв’язку з цим постали два важливі питання: чи можна нарешті залишити титроване застосування івермектину та його випадкові, але тривожні побічні ефекти лише на сторінках підручників ветеринарної медицини? І чи справді ізоксазоліни мали змінити правила гри для лікування демодекозу собак, особливо в притулках для тварин і в громадах з обмеженим доступом до ветеринарної допомоги? Відповідь на обидва запитання була «так» — і з того часу препарати показали вражаючі результати в боротьбі з демодекозом собак. Ймовірно вони будуть використовуватися як основна терапія протягом багатьох років. Наше лікування івермектином закінчилось тим, що у препарату закінчився термін придатності.

* https://wavd.org/continuing-education/consensus-guidelines

Ізоксазоліни: новий клас препаратів

Цей новий клас ектопаразитицидів сьогодні включає в себе різні сполуки, включно з афоксоланером, флураланером, лотіланером і сароланером (2). Ці молекули мають новий спосіб дії, зокрема блокаду хлоридних каналів комах і акаринових лігандів. Вони діють на рецептор гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) і рецептори глутамату, пригнічуючи ГАМК і регульоване глутаматом поглинання іонів хлориду, що призводить до надмірної стимуляції нейронів і швидкої загибелі паразита [3].

Ізоксазоліни нині доступні у формі пероральних препаратів та засобів для місцевого точкового нанесення, причому оригінальні продукти містять лише одну діючу речовину. У більшості країн вони зареєстровані виключно для лікування, профілактики та контролю бліх та кліщів, проте в окремих країнах ліцензійні показання також охоплюють інші захворювання собак, зокрема демодекоз, коросту та отоакаріоз

Нещодавно стали доступними комбіновані продукти, що містять ізоксазолін та макроциклічний лактон (іноді з ембонатом пірантелу), які зареєстровані для лікування та профілактики/контролю бліх і кліщів, а також інших клінічно значущих ендо- та ектопаразитів. З огляду на широку доступність ізоксазолінів у більшості країн, доцільним є короткий огляд літератури щодо найпоширеніших сполук, застосовуваних для лікування демодекозу собак. Виявлено 18 нещодавно опублікованих досліджень, що аналізують чотири комерційно доступні ізоксазоліни, результати яких щодо елімінації кліщів Demodex spp. є дуже обнадійливими. Ефективність перорального афоксоланеру оцінювали на 253 собаках у семи дослідженнях (4–10), тоді як пероральний та місцевий флураланер — на 371 собаці у восьми дослідженнях (11–18). Деталі узагальнено в Таблицях 1 і 2.Також є повідомлення про два інших препарати цієї категорії. Лотіланер для перорального застосування було протестовано в дослідженні, де десять собак, які отримували його тричі з інтервалом у 28 днів (20 мг/кг перорально), позбулися кліщів на 70-й день, без побічних ефектів (19). Два контрольованих дослідження також перевіряли ефективність перорального сароланеру. В іншому дослідженні 8 собак отримували лише сароланер тричі з інтервалом у 30 днів (2 мг/кг перорально), в той час як ще 8 собак отримували щотижневу точкову дозу, що містила імідаклоприд і моксидектин (20). Усі собаки позбулися кліщів на 44-й день, і побічних ефектів не спостерігалося. За повідомленнями, пероральний сароланер був ефективнішим за спот-он форму. У другому дослідженні ефективність цих двох препаратів порівнювали в контрольованих умовах: 53 собаки отримували пероральний сароланер у дозі 2–4 мг/кг з інтервалом 30 днів, і всі тварини позбулися кліщів до 150-го дня. Ще 28 собак отримували імідаклоприд-моксидектин у вигляді спот-он раз на тиждень або щомісяця. Побічних ефектів при пероральному застосуванні сароланера не було, і цей препарат знову показав кращі результати порівняно з точковим продуктом.

Рекомендації з лікування демодекозу

Під час призначення ізоксазоліну для лікування демодекозу лікар повинен дотримуватися рекомендованого на етикетці дозування, призначеного для профілактики, контролю або лікування бліх. Також слід переконатися, що тварина відповідає мінімальним вимогам щодо віку та маси тіла, зазначеним на упаковці. Біодоступність деяких пероральних препаратів може знижуватися, якщо собака отримує дозу на голодний шлунок; тому флураланер і лотіланер рекомендується давати разом із кормом. Рівні афоксоланеру та сароланера в плазмі залишаються однаковими незалежно від того, чи приймається препарат із кормом.Наразі мій терапевтичний вибір для собак із демодекозом — одноразова пероральна або топікальна доза флураланеру з двох причин: по-перше, існує більше контрольованих досліджень, що підтверджують ефективність цієї сполуки, ніж інших препаратів; по-друге,тривала 12-тижнева дія препарату сприяє кращому дотриманню рекомендацій власниками порівняно зі щомісячними процедурами. Однак доступні й альтернативні варіанти лікування (22). Один із режимів полягає в призначенні одноразової пероральної дози афоксоланеру (або комбінації афоксоланер/мілбеміциноксим) один раз на місяць протягом трьох місяців. Такий самий режим можна застосовувати для сароланеру перорально (або комбінації сароланер/моксидектин/пірантел ембонат) або лотіланеру. У більшості випадків системні антибіотики не потрібні; достатньо поєднаної місцевої антибактеріальної терапії та ефективних мітоцидних засобів, якщо не спостерігається тяжка бактеріальна інфекція (1).

Під час лікування демодекозу ізоксазолінами слід враховувати кілька застережень:

• Існують географічні відмінності у доступності та 
ліцензуванні препаратів для собак, тому клініцист 
повинен керуватися відповідними регіональними 
рекомендаціями.

• Використання ізоксазоліну «поза лейблом» для 
демодекозу може бути дозволене лише за наявності 
законодавчих або регіональних норм, і лише якщо 
ліцензований для лікування демодекозу препарат 
недоступний або протипоказаний (1).

• Генералізований демодекоз у дорослих собак 
часто пов’язаний з імуносупресією або одночасним 
лікуванням інших захворювань, що підвищує ризик 
рецидивів незалежно від обраного препарату.

• Тварин із генералізованим демодекозом необхідно 
щомісяця контролювати клінічно та під мікроскопом до 
отримання другого негативного зішкрібка шкіри. Ре-
комендується повторний огляд щонайменше через 12 
місяців після завершення лікування, перш ніж робити 
висновок про повне одужання (1).

Зрештою, хоча ізоксазоліни, як правило, безпечні, іноді вони можуть мати потенційні побічні ефекти, включно з блювотою, діареєю, анорексією, млявістю і судомами. Застосування препаратів цього класу у собак з історією судом або іншими неврологічними розладами потребує особливої обережності з боку клініциста. Ізоксазоліни слід призначати лише ретельно відібраним пацієнтам та виключно під наглядом ветеринарного лікаря.

Висновок

Нещодавнє впровадження ізоксазолінових ектопаразитицидів забезпечило ефективне та безпечне лікування демодекозу собак — захворювання, яке раніше було складним для терапії. Це відкриває можливість відмови від івермектину та дозволяє клініцистам більш упевнено обирати препарати, що приносять користь пацієнтам. Водночас слід враховувати, що в окремих країнах цей клас препаратів може не мати офіційної ліцензії для застосування при демодекозі, тому їх призначення повинно супроводжуватися відповідними запобіжними заходами.